Конюшина біла повзуча

Основная информация

ID

151981822

Можно редактировать:
нет

Можно скрыть настройками приватности:
нет

Уникальный идентификатор пользователя, определяется при регистрации ВКонтакте.

Домен

konyushina

Можно редактировать:
да

Обязательно к заполнению:
нет

Можно скрыть настройками приватности:
нет

Домен служит для установки красивой запоминающейся ссылки на страницу пользователя ВКонтакте.

Имя

Любовь

Можно редактировать:
да

Обязательно к заполнению:
да

Можно скрыть настройками приватности:
нет

Фамилия

Конюшина

Можно редактировать:
да

Обязательно к заполнению:
да

Можно скрыть настройками приватности:
нет

Отчество

не указано

Можно редактировать:
нет

Обязательно к заполнению:
нет

Можно скрыть настройками приватности:
нет

ВКонтакте больше нельзя редактировать отчество для пользователей, у которых оно не было указано ранее.

Пол

женский

Можно редактировать:
да

Обязательно к заполнению:
да

Можно скрыть настройками приватности:
нет

Дата рождения

10 декабря

Можно редактировать:
да

Обязательно к заполнению:
да

Можно скрыть настройками приватности:
да

ВКонтакте присутсвует возможность скрыть дату рождения полностью или частично (при этом будут отображены только день и месяц рождения).

Лучшие ответы

олеся кропинова:

Косил Ясь конюшину, Все смотрел на дивчину.

А дивчина жито жала, Улыбалась и моргала.

— Иди, Яся, ко мне, Полюбился ты мне!

Бросил Яська косить, Свою мать стал просить:

— Ой, ты, мама моя, Пожени ты меня.

Все уж парни поженились, Целовались и любились.

Кабы женушку я взял, То б не пил, не гулял.

— Так бери Станиславу, Она сядет на всю лаву!

— Станиславу не хочу, Куда ж ее посажу?

— Так бери себе Янину, Работящую дивчину.

Ту, что в поле жито жала, Улыбалась и моргала.

Картофельный папа:

Переводить нечего. Тут только два «непонятных» слова — «конюшина» — клевер, и «жито» — хлеб, пшеница.

Tomаtik:

одна из моих любымых. тоже. «Касив Яась канюшину, заглядауся на дяучину.. » тя ты …ОЙ люблю пестню. сподобауся-понравился.

Olga Zvonkova:

Жито — хлеб (рожь или пшеница ) Конюшина — клевер

Лава это лавка . В деревнях к столу лавки приставляли, на них могли сесть несколько человек . Тут смысл в том, что Станислава через чур толста

Касiў Ясь канюшiну, (3 р. )

Паглядаў на дзяўчыну.

А дзяўчына жыта жала,

Ды на Яся паглядала: —

Цi ты Ясь, цi ты не, (3 р. )

Спадабаўся ты мне.. .

Кiнуў Яська касиць, (3 р. )

Пачаў мамку прасiць: —

Люба мамка мая, Ажанi ж ты мяне! —

Дык бяры ж Станiславу, (3 р. )

Ка сядзела на ўсю лаву. —

Станiславу не хачу, (3 р. )

Бо на лаву не ўсажу! —

Дык бяры ж ты Янину, (3 р. )

Працявiтую дзяўчыну.

Касiў Ясь канюшiну, (3 р. )

Паглядаў на дзяўчыну.

Светик:

сподобауся — не понравилась, а уподобиласьконюшина — старый коньпаглядау — греческое слово

Karina Kot:

касиу ясь канюшыну паглядау на дяучыну а дяучына у дыти срала ды на яся паглядала ци ты ясь ти ты не прыняси паперку мне ясь пабег дадлму ды прынёс картону циты дурань ци тыхто …не помню

ппп:

Косил Ясь клевер (3 раза),Да поглядывал на девчонку.А девчонка пожинала рожь,да на Яся поглядывала.«То ли Ясь, то ли нет?Понравился ты мне…»

Перестал Яська косить (3 раза),Начал мамку просить:«Любимая мамка моя, а женила б ты меня?» —«Так бери же Станиславу (3 раза),Ту, что сидела на всю лавку.»

«Станиславу не хочу (3 раза),Ведь на лавку не усажу!» «Ну так бери ж Янину (3 раза),Работящую девчину.»

Косил Ясь клевер (3 раза),Глядел на девушку.

Тополь-М:

Насколько я помню, как мне беларус объяснял, конюшина это остатки стеблей после ручной уборки злаковых с помощью серпа. У нас это стерня. Но стерня после комбайна маленькая и готова к вспашке, а после ручной уборке стерня высокая и её нужно косить, чтобы плуг при перепашке не забивался. И теперь всё становится на место, Ясь косит стерню-конюшину, а Янина где-то рядом жнёт жито, т. е. убирает злаковые. И никакого клевера там нет.

высокий блондин в черном ботинке:

согласен что клевер и злаки не растут на одном поле

Застосування конюшини

Народні цілителі з давніх часів цінують це рослина, з нього готують настої, чаї, відвари, таким чином, лікують виснаження організму, недокрів’я. Також це одне з кращих потогінних і сечогінних засобів. Відвар на основі кореня конюшини використовують при лікуванні пухлини, запального процесу в придатках, грижі.

Листя і квітки підходять для приготування різних відварів, які радять використовувати для лікування головних болів, анемії, рахіту, задишки, астенії, це одне з кращих канцерогенних коштів. З допомогою конюшини можна вилікувати геморой, туберкульоз легенів, кровотеча і позбудеться від рясної менструації.

Рослина багата на речовини, за допомогою яких можна позбутися від шуму у вухах, який постійно приносить дискомфортні відчуття людині, також конюшина допоможе при низькому артеріальному і внутрішньочерепному тиску, запаморочення.

Зовнішньо препарати з конюшини використовують для полоскань, особливо цінується настій і відвар на основі кореня, квіток, з його допомогою лікують ангіну, гінгівіт, запальний процес у ротовій порожнині, горлі. Настій на основі конюшини підходить для примочок, особливо добре його застосовувати при захворюваннях очей, абсцесі.

Щоб приготувати чай з конюшини для лактації, необхідно взяти 10 грам рослини і суху траву звіробою. Потім додати 20 грам смородини, все залити окропом.

Щоб очистити кров, рекомендують використовувати такий рецепт чаю, для цього потрібно в склянці окропу заварити до п’яти суцвіть конюшини, залишити на 45 хвилин і настояти. Після додати мед — достатньо однієї чайної ложки, пити до двох чашок в день, курс — два місяці.

При пухлини або запальний процес в яєчниках радять пити такий всередину такий відвар на основі кореня конюшини, для нього знадобиться 10 грам дрібно нарізаного кореня, півсклянки окропу, все прокип’ятити до 30 хвилин. Потім додати води. Пити до п’яти разів на день перед вживанням їжі.

Від головного болю, атеросклерозу, недокрів’я допоможе такий настій, для нього буде потрібно столова ложка порошку, виготовленого на основі листя конюшини, залити його 200 мл окропу. Настояти 40 хвилин, пити до двох столових ложок перед вживанням їжі.

Народні рецепти для оздоровлення

Звісно ж, існує безліч різних рецептів, наведемо лише декілька.
Від кашлю. Як відхаркувальний засіб потрібно приготувати такий відвар: 2 склянки висушеної конюшини  залити 1 л гарячої води (температура якої близько 80 градусів). Настояти протягом 1 години й процідити. Приймати тричі на день по 1 ст. л.
Використовувати відвар як профілактичний засіб чи в разі застуди.
У разі золотухи (діатезу)        у відварі конюшини купають маленьких дітей, у яких на шкірі з’являються висипання, спричинені золотухою. Залити склянкою води 3 ст. л. квітів конюшини й поставити на вогонь. Варити 1 хв після закипання, настоювати в закритому посуді 2 години. Процідити й додати в теплу ванну, де купатимуть дитину.
Цей же відвар застосовують для лікування грибкових захворювань як примочки.
У разі атеросклерозу. Червоними головками конюшини наповніть половину літрової банки й залийте 0,5 л горілки. Закрийте кришкою та приберіть у темне місце на 14 діб. Не забувайте періодично струшувати. Приймайте 1 раз на день перед обідом по 1 ст. л. Продовжуйте лікування протягом 3 місяців. Можна зробити перерву на 2 тижні й курс повторити. Прийом цієї настоянки допомагає позбутися  частого шуму й дзвону у вухах.
У разі стенокардії. Одну склянку квітів червоної конюшини залийте 0,5 л горілки й залиште настоюватися в темному місці 2 тижні. Приймайте по 1 ст. л. тричі на день перед їдою. Курс лікування 2 місяці.
Для відновлення сил після операції. Операція забирає багато сил, тому, щоб швидше стати на ноги і скоротити реабілітаційний період, можна скористатися відваром  конюшини. Залити 2 ст.л. квітів 1 склянкою окропу. Настояти протягом 1 години, процідити й пити тричі на день по 100 мл.
У разі запалення придатків. Залити 2 ст. л. головок конюшини 400 мл окропу, поставити на водяну баню й витримати на слабкому вогні 30-40 хвилин. Процідити й приймати по 1 ст. л. 3-4 рази на день.
У разі нерегулярних місячних. Залити 1 склянкою окропу 2 ст. л. суцвіть конюшини й настояти в закритому посуді 7-8 годин. Процідити й приймати по 100 мл за 2-3 дні до початку менструального циклу.
За дисциркуляторної енцефалопатії . Внутрішньочерепний тиск — одна з причин енцефалопатії. Для усунення його, а заодно й причин порушення діяльності головного мозку, варто скористатися простими рецептами. На першому етапі лікування приготуйте бальзам із трьох настоянок: червоної конюшини (50 г квіток конюшини залити 500 мл горілки, настояти два тижні в темряві), діоскореї кавказької (50 г її кореня настояти так само, як і квіти конюшини), прополісу (50 г подрібненого прополісу помістити в темний скляний посуд, залити 500 мл горілки, настояти 10 днів у темному місці). Усі три настоянки змішати порівну та збовтати. Приймати тричі на день по 1 ст. л. протягом 2 місяців.
Після двох місяців лікування потрійною настоянкою ще один місяць приймати тільки настоянку конюшини. Заповнити півлітрову банку до половини квітковими головками конюшини, все залити горілкою до верху, залишити в темряві на 2 тижні. Після цього можна приймати, попередньо розвівши 1 ст. л. настоянки в 50 мл води. Пити за 20 хв до їди тричі на день. Отже, курс лікування становить три місяці.
Від головного болю, запаморочення, гіпертонії, атеросклерозу та багатьох інших хвороб вживають по 1 ч. л. тричі на день спиртову настоянку конюшини (на 500 мл горілки  беруть 4 ст. л. трави).
У разі запальних захворювання очей, від грибкових хвороб. Використовують відвар рослини: 3 ст. л. конюшини і 200 мл води. Кип’ятити кілька хвилин, а потім настоювати 2 години. Процідити й промивати уражені місця.
Ще можна листя конюшини додавати в борщі, супи й салати, це зробить страву кориснішою та смачнішою.
Незважаючи на цілющі властивості конюшини, вона має й протипоказання до застосування. Так, препарати з неї не можна вживати хворим, у яких спостерігається схильність до підвищеної згортуваності крові. Тому рослина протипоказана за тромбофлебіту, варикозного розширення вен, після інсульту та інфаркту міокарда. Крім того, рослину не варто приймати під час вагітності, жінкам-годувальницям.
У будь-якому разі, перш ніж приймати народні засоби лікування, варто порадитися з лікарем, і фітотерапевтом зокрема.

Підготувала Любов ПОЛЬОВА-САХАНДА.

комана́ «конюшина, клевер, Trifolium L.; фіалка триколірна, братки, Viola tricolor L.» (бот.)

псл. komonika/komonica «конюшина; буркун; фіалка; шавлія; полин», найвірогідніше, похідне від komonjь «кінь»;

назва зумовлена тим, що більшість з цих рослин є цінним кормом для коней, а деякі вживаються як ліки для них;

до словотвору і розвитку семантики пор. подібні укр. конюши́на «Trifolium L.», п. koniczyna, ст. , ч. заст. koníček, konníček «тс.», р. [ко́ники] «полин звичайний», а також ч. koňský dětel «Trifolium caballinum»;

тлумачення первісного значення як «бджолина рослина, бджолина трава» й пов’язання слов’янських форм з якимось гіпотетичним праслов’янським апелятивом у значенні «(дика) бджола», спорідненим з лит. kamanė «джміль», лтс. kamane «тс.; дика бджола» (Moszyński JP 33, 364; 35, 295–297; Holub–Lyer 251; Machek ESJČ 271; ESJČS 216), непереконливі;

зближення з псл. komъ «грудка, брила», р. ком, комо́к «тс.» (Младенов 247–248) неприйнятне, як і виведення від кореня *kъn- «жива істота; рослина» і, далі, пов’язання з р. [комя́га] «човен», [камя́га], п. komięga «тс.» (Schuster-Šewc Probeheft 48);

р. [комани́ка] «порічка червона, Ribes rubrum L.; ожина звичайна, Rubus caesius L.; морошка, Rubus chamaemorus L., Rubus arcticus L.»,[комани́ца] «тс.; лядвенець рогатий», [комони́ка] «ожина звичайна; морошка; костяниця, Rubus saxatilis L.; суниці лісові, Fragaria vesca L.», [комони́ца] «морошка, Rubus arcticus L.; костяниця; комонник лучний, Succisa pratensis Moench.», п. kornonica «лядвенець, Lotus L.; » (з ч.), «лядвенець», komunica «; (ст.) комонник лучний; буркун; конюшина», ч. komonice «буркун», , ст. komonicě, komonnicě «тс.», слц. komonica «тс.; конюшина», вл. заст. komonica «вид конюшини», komonc «буркун», болг. комони́ча «тс.; », [комани́ча, комани́ка, кому́нича] «тс.», [комони́ка] «полин звичайний, Artemisia vulgaris L.; буркун жовтий; шавлія лучна; фіалка лісова», м. комоника «буркун», схв. комòника «полин звичайний; », комòњика, комòљика «тс.», komòtljika «полин звичайний», слн. komónika, komónjica «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

кома́н
«конюшина лучна, Trifolium pratense L.»

комани́на
«конюшина»

комани́чина
«конюшина»

комани́чка
«конюшина лучна»

кома́нка
«тс.; фіалка триколірна»

команниця
«конюшина хмельова, Trifolium agrarium L.»

кома́ця
«тс.; фіалка триколірна»

комениця
«конюшина лучна»

комони́ця
«тс. Mak; конюшина польова, Trifolium arvense L. Mak, НЗ УжДУ 26/2; лядвенець рогатий, Lotus corniculatus L. Mak»

комо́нник
«Succisa M. et. К.»

комо́нниця
«конюшина польова»

кумани́ч
«конюшина»

куманичина
«конюшина лучна»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
комони́ча «тс.; »	болгарська
komonica «вид конюшини»«буркун»	верхньолужицька
komonc «вид конюшини»«буркун»	верхньолужицька
kamane «тс.; дика бджола»	латиська
kamanė «джміль»	литовська
комоника «буркун»	македонська
koniczyna	польська
komięga «тс.»	польська
kornonica «лядвенець, Lotus L.; » (з ч.)	польська
komonika/komonica «конюшина; буркун; фіалка; шавлія; полин»	праслов’янська
komъ «грудка, брила»	праслов’янська
ко́ники «полин звичайний»	російська
ком	російська
комя́га «човен»	російська
комани́ка «порічка червона, Ribes rubrum L.; ожина звичайна, Rubus caesius L.; морошка, Rubus chamaemorus L., Rubus arcticus L.»	російська
комòника «полин звичайний; »	сербохорватська
komonica «тс.; конюшина»	словацька
komónika «тс.»	словенська
komónjica «тс.»	словенська
конюши́на «Trifolium L.»	українська
комани́ца «тс.; лядвенець рогатий»	українська
комони́ка «ожина звичайна; морошка; костяниця, Rubus saxatilis L.; суниці лісові, Fragaria vesca L.»	українська
комони́ца «морошка, Rubus arcticus L.; костяниця; комонник лучний, Succisa pratensis Moench.»	українська
komonika «лядвенець»«; (ст.) комонник лучний; буркун; конюшина»	українська
komunica «лядвенець»«; (ст.) комонник лучний; буркун; конюшина»	українська
komonka	українська
комани́ча	українська
комани́ка	українська
кому́нича «тс.»	українська
комони́ка «полин звичайний, Artemisia vulgaris L.; буркун жовтий; шавлія лучна; фіалка лісова»	українська
комòњика	українська
комòљика «тс.»«полин звичайний»	українська
koníček	чеська
koňský dětel «Trifolium caballinum»	чеська
komonice «буркун»	чеська
komonjь «кінь»	?
подібні	?
konik	?
konicz	?
koníček	?
konníček «тс.»	?
як «бджолина рослина, бджолина трава»	?
значенні «(дика) бджола»	?
комо́к «тс.»	?
*kъn- «жива істота; рослина»	?
камя́га	?
komonicě «тс.»	?
komonnicě «тс.»	?
komonica «вид конюшини»«буркун»	?
komonc «вид конюшини»«буркун»	?

Лікувальні властивості червоної конюшини

Червона конюшина – це найдавніші ліки проти онкологічних захворювань. Речовини, що входять до її хімічного складу, пригнічують ріст пухлин та уповільнюють їх. Відомі випадки повного виліковування від раку. При цьому червона конюшина входить в перелік вживаних лікарських засобів. Також її можна використовувати для профілактики розвитку раку після лікування, для підтримки організму, щоб не допустити рецидиву.

Вважається, що червона конюшина особливо ефективна при онкології грудних залоз у жінок, при раку яєчників, ураженні лімфатичних вузлів. Червону конюшину використовують і при такому захворюванні як мастопатія, яка може передувати онкології. Конюшина допомагає ущільненням у грудях розсмоктатися.

Червона конюшина має протизапальні й антисептичні властивості, що значно розширює область її застосування. Вона корисна при захворюваннях шлунково-кишкового тракту (подагрі, хворобливості жовчного міхура, печінки, кишечнику), вірусних і бактеріальних захворюваннях лор-органів (ангіні, тонзиліті, гострої респіраторної інфекції), при грипі, застуді, ревматоїдному артриті. Препарати на її основі допомагають зняти запалення, відновити уражені хворобою тканини, усунути інфекцію.

Червону конюшину можна використовувати і як ефективний відхаркувальний засіб. Вона добре розріджує і виводить мокротиння, її прописують при бронхіті, пневмонії. Також конюшину застосовують і при коклюші. Ця рослина допомагає зупинити або полегшити задушливий, безперервний кашель, яким характеризується це небезпечне інфекційне захворювання.

Відомо і сечогінну властивість червоної конюшини. Її можна застосовувати як основні ліки проти набряків і сечостатевих інфекцій, а також як допоміжні, для профілактики. Червона конюшина добре виводить з організму зайву воду, це не тільки діуретичний засіб, але ще і потогінний.

Народна медицина з успіхом застосовує червону конюшину для лікування дерматологічних захворювань, таких як екзема, дерматит та псоріаз. Вона допомагає загоїти, усунути висипання, зменшити їх кількість або площу пошкодженої шкіри, подовжити термін ремісії. Червона конюшина може допомогти і при облисінні. Дослідженнями було підтверджено, що вона стимулює вироблення природного колагену в епідермісі, який омолоджує шкіру, повертає їй пружність, розгладжує зморшки.

Також конюшина сприяє очищенню організму від токсинів, виводить шкідливі речовини. Вона провокує потовиділення, розріджує жовч, очищає кишечник.

Відзначено і вміння червоної конюшини знімати біль. Вона допомагає при артриті, васкуліті, болях у суглобах, менструальних болях тощо.

Конюшину застосовують при анемії і фізичному виснаженні, вона активно бере участь у кровотворенні, допомагає відновити сили організму.

Лікувальна дія конюшини:

• протипухлинна;
• протизапальна;
• протимікробна;
• протигрибкова;
• протисклеротична;
• протиалергічна;
• жовчогінна;
• кровоспинна;
• відхаркувальна;
• в’яжуча;
• сечогінна;
• потогінна.

Опис і особливості конюшини повзучого

Даний підвид конюшини є багаторічною рослиною і належить до сімейства бобових. Стебло укорочений, а пагони гіллясті і досить довгі. Квітки метеликові з дрібними головками у вигляді куль, зібраних в мітелки невеликого розміру білого і іноді злегка рожевого кольору.

Стебло повзучого конюшини легко плететься по землі, тому рослина і отримало таку назву. Розмножується вегетативним шляхом, стійкий до витоптування і поїдання худобою. Легко вкорінюється нижніми стебловими вузлами при зіткненні з землею, тому навіть відірвані стебла не гинуть при хорошій вологості грунту і можуть самостійно розвиватися.

Від стебла вгору йдуть листові черешки і довгі квітконоси з красивими і дуже пишними голівками з білих квітів. Цвіте раніше інших клеверов і двічі за сезон – з травня до пізньої осені, майже до самих заморозків. Рослина низькоросла, загальна висота рідко перевищує 10? 15 см. Але іноді може досягати до 25? 30 см.

Основні особливості

• Конюшина повзуча невибагливий, але він світлолюбний і влаголюбив;
• Віддає перевагу малородючі грунту без високої трави, де не буде конкурентів, що віднімають світло;
• Відмінно проростає в помірно зволоженою грунті, де немає надлишку вологи, але і немає її нестачі.

За біологічним параметрам і характеристикам повзучий конюшина значно відрізняється від інших підвидів свого сімейства. Тривалість життя рослини доходить до 5 років, а при хороших умовах, коли стебла вкорінюються легко і вільно, конюшина зберігає життєздатність і набагато довше. Зимостійкий і болезнеустойчів.

Конюшина біла – чудовий медонос, невеликі квітки рослини дозволяють бджолам легко добувати нектар саме з квітів повзучого, а не лугового конюшини. Така рослина-медонос привертає бджіл, які, в свою чергу, запилюють інші рослини і дерева, що знаходяться поруч.

Рід Конюшина Trifolium

Великий
(до 300 видів) рід, який включає однорічні
або багаторічні трав’янисті рослини
невеликого або середнього розміру, з
висхідними, прямостоячими, рідше лежачими
стеблами. Листки трійчасті, рідше
пальчасті, з п’яти-дев’яти листочків.
Прилистки на значній частині своєї
довжини більш або менш прирослі до
черешка. Дрібні квітки зібрані в кулясті
або видовжені головчасті, рідше
короткокитицевидні або зонтикоподібні
суцвіття. Чашечка дзвоникувата, трубчаста
або більш-менш двогуба, з п’ятьма зубцями
чи надрізами: трубочка її з п’ятьма,
десятьма або 20 жилками: у зіві чашечка
відкрита або звужена мозолистим
потовщенням: біля плодів вона іноді
розростається. Віночок звичайно
залишається біля плода. Пелюстки
більш-менш зростаються між собою
нігтиками і в нижній частині приростають
до тичинкової трубки. Вітрило майже
вільне. Дев’ять тичинок зрослися нитками
в трубочку, десята тичинка вільна.
Зав’язь сидяча, рідше на ніжці. Боби
дрібні, шкірясті, здебільшого однонасінні,
дво-. три—, рідше чотири -, шестинасінні,
звичайно залишаються захованими
всередині чашечки, рідше висуваються
з неї і не розкриваються.

Конюшина
лучна (Trifolium
pratense)

Багаторічна рослина висотою 40—70 см з
трійчастими широко-яйцевидними або
видовженими, з виїмкою на верхівці
листками і прирослими до черешка
яйцевидними, з вістрям прилистками.
Квітки зібрані в суцвіття — головки.
Плід — яйцевидний однонасінний біб.
Цвіте з травня до вересня.

Конюшина
гірська
(Trifolium
montanum)

Багаторічна трав’яниста притиснуто-волосиста
рослина родини бобових. Квітконосні
стебла пря­мостоячі, біля основи
висхідні, нерозгалужені, 20—70 см заввиш­ки.
Листки трійчасті; листочки видовжено
еліптичні або ланцет­ні, жорсткі, з
дуже виразними жилками, дрібно- і
гостропилчасті, знизу волосисті. Квітки
дрібні, неправильні, білі, у ба­гатоквіткових
щільних одиничних (або їх дві) головках.
Плід — біб. Цвіте у травні — серпні.

Конюшина
повзуча (Trifolium
repens)

Має повзучі пагони, які по вузлах
укорінюються. Стебло голе, сланке або
висхідне, розгалужене, часто порожнисте,
10—35 см заввишки. Листки довгочерешкові,
трійчасті; листочки оберненояйцевидні,
дрібнозубчасті. Квітки дрібні, неправильні,
білі, блідо-рожеві або блідо-жовті, у
головчастих кулястих суцвіттях на
довгих квітконосах. Плід — біб. Цвіте
у травні — вересені.

Конюшина вузьколиста
(Trifolium angustifolium)

Однорічна
трав’яниста
рослина.
Стебла
10-30 см
заввишки, прості
або гіллясті,
поодинокі або по
3-5, опушені.
Прилистки
шиловидні.
Листки
вузьколінійні,
на щетинистих
черешках.
Суцвіття
— колосовидні
головки на
щетинистих
квітконосах.
Чашечка
густо
опушена.
Віночок
рожевий.
Плід —
плівчастий
біб з
1 насінням.
Цвітіння
— червень,
плодоношення —
липень.
Самозапильна
рослина.

Конюшина гібридна (Trifolium hybridium)

Стебло: високе (найвище стебло з головкою,
через два — три тижні після середньої
дати цвітіння) товщина в цей час —
середня; кількість міжвузля (через 1-2
тижні після середньої дати цвітіння;
нижнє міжвузля не менше ніж 0,5см) — від
середнього до високого; слабка щільність
опушення. Листок: довжина (центральний
листочок верхнього повністю сформованого
листка під кінцевою квіткою, через 1-2
тижні після середньої дати цвітіння) —
від середнього до довгого; ширина — від
середнього до широкого; кількість рослин
з білими відмітинами — відсутні або дуже
мало. Оцвітина рожевого кольору. Шкірка
насіння — багатокольорова.

Посадка і особливості догляду

Завдяки невибагливості білого конюшини газони з нього отримують все ширшу популярність. Рослина легко вирощувати у відкритому грунті, за ним просто доглядати.

Вибираючи місце для посадки, варто враховувати деякі особливості даної культури, які вказані вище. Це любов рослини до світла, в тінистих місцях конюшина може зачахнути. Любить він і вологу, але в помірних кількостях, застій води він переносить погано. Рослина дуже швидко розростається і може зайняти все відкрите місце на ділянці, виповзає за кордону, відведеної для нього галявини, перетворюючись з декоративною культури в звичайний бур’ян і рослина-агресор. Тому його треба посадити подалі від інших рослин, особливо тих, які мають слабку кореневу систему.

Клевер можна висівати у відкритий грунт з квітня і по червень. Звичайно, можна посадити його і восени, але тоді температура повинна бути не нижче 10? 13 градусів, саме така температура добре підходить для найкращого вкорінення. Але восени рослина проростає повільніше, тому до перших заморозків молода поросль повинна встигнути прорости на 7? 10 см.

При сухій погоді бажано за добу до посіву добре полити ділянку, де буде висаджено конюшина. Оптимальна глибина для посіву становить 1,5? 2 см, при більшому поглибленні схожість рослини зменшується.

Насіння конюшини повзучого дуже дрібні, щоб дотримати правильну щільність посіву та рівномірно засіяти ділянку, можна просто додати в насіння звичайний пісок 1 до 1 і перемішати. Зовсім необов’язково купувати насіння рослини. Можна самостійно зібрати насіння вподобаного рослини. Таке насіння мають відмінну схожістю.

Не варто очікувати цвітіння відразу після сходів. Зацвітає конюшина тільки на другий рік, зате потім цвіте двічі за сезон, дозволяючи до листопада милуватися ароматними пишними квітами. Після першого цвітіння його необхідно скосити, що дозволить рясно зацвісти рослині вдруге і зробить галявину більш пишною і акуратною. При цьому не варто використовувати газонокосарку, найкращим варіантом для косіння служить триммер.

Особливого догляду конюшини газон не вимагає. Але щоб він не розростався і не заповнив весь простір навколо, перетворившись в бур’ян, його необхідно регулярно стригти. Бажано це робити раз на два або три тижні, щоб забезпечити короткий і пишний покрив галявини, забезпечивши її декоративність.

Живучість конюшини, його стійкість до витоптування – це ще одна особливість, яка дуже важлива, якщо рослина служить газоном або галявиною, де активно граються діти і тварини. Він ідеально підходить для спортивних і дитячих ігрових майданчиків, забезпечуючи м’яке і ніжне покриття.

Можна різноманітно використовувати білий конюшина в ландшафтному дизайні – створювати своєрідні пишні килими з цього запашного красивого рослини між деревами, альтанками, будівлями, у парканів, на порожніх ділянках різного розміру, надаючи їм естетичний зовнішній вигляд. Такий смарагдовий з білими квітами килим буде цвісти і пахнути від весни до глибокої осені.

З огляду на, що конюшина рослина багаторічна, то омолодження газонів потрібно тільки через кілька років. Років через 3? 4 можна знову посіяти ще порцію насіння.

Отже, для створення затишного і красивого газону, оригінального куточка дикої природи у власному дворі відмінно підходить конюшина біла повзучий. А посадка і догляд за ним не вимагають особливих знань, навичок і матеріальних витрат.

Лікувальні властивості і протипоказання

Червона конюшина і домашні препарати, виготовлені на її основі володіють набором корисних властивостей:

• протизапальною;
• жарознижувальною;
• тонізуючою;
• протигрибковою;
• жовчогінною;
• знеболюючою;
• відхаркувальною.

Офіційною медициною було доведено, що в «шишечках» конюшинових суцвіть містяться фітоестрогени, які представляють собою рослинний аналог естрогенів. Суцвіття багатолітника додатково здатні ще й впливати на гормональний фон.

Червона конюшина розріджує або згущує кров?

Завдяки високому вмісту дубильних речовин, багаторічна рослина розріджує кров. Густа кров сама по собі не вважається хворобою в прямому сенсі цього слова, але вона може стати причиною багатьох патологій, які розвиваються на такому сприятливому тлі.

Густа кров повільніше рухається по внутрішніх «магістралях» організму, можуть утворюватися тромби. Відповідно кисень не завжди доставляється до клітин вчасно. Виникає кисневе голодування. Регулярне вживання відвару або чаю з багаторічників сприяє розрідженню крові. Комбінувати засіб рекомендують з лимоном, томатами, буряком, оливковою олією і імбиром. Ці продукти мають схожу дію.

Від чого допомагає червона конюшина?

Настоянки, настої, відвари, чай і Мацерата на основі лугової конюшини використовуються для лікування і попередження ряду недуг:

• Для астматиків чай з конюшини підійде в якості засобу, що знижує ризики загострення захворювання у вигляді нападів ядухи;
• Регулярне вживання ліків з лугової конюшини очищає лімфатичну систему, на якій «осідають» бактерії і токсини при інтенсивній роботі;
• Завдяки високому вмісту вітамінів (найбільше аскорбінової кислоти) відвари і настоянки на основі лугової конюшини зміцнюють імунну систему;
• З подрібненого листя і стебел багатолітника роблять компреси, які прикладають до шкіри. Такі примочки лікують екзему, деякі грибкові захворювання, сприяють затягуванню ран і рубцювання опіків;
• При вживанні чаю з конюшиною можна позбутися від діареї, так як засіб має в’язкий ефект;
• Цим же напоєм рекомендують лікувати «залишковий» кашель після застуди, бронхіту;
• Соком конюшини можна залікувати алергічні реакції на шкірі;
• Для комплексного відновлення шкірних покривів приймають ванни з відваром (або інфузій) лугової конюшини, чистотілу і кропиви.

Лікувальні властивості лугової конюшини на цьому не закінчуються, продукт позбавляє організм від «шкідливого» холестерину. Паралельно з цим він зміцнює судинні стінки і підвищує їх еластичність, що запобігає утворенню атеросклеротичних бляшок. Її часто використовують, як профілактичний засіб від атеросклерозу. Відвари і чай на основі багатолітника здатні пригнічувати больові відчуття.

Чим корисна для жінок?

Червона конюшина особливо корисна для жіночого здоров’я. Її відвар або чай рекомендують пити в випадках, коли ознаки ПМС носять безконтрольний характер. Хоча засіб відносять до тонізуючих, він допомагає позбутися від неприємної тяжкості внизу живота, підвищеною агресії і різких перепадів настрою.

Червона конюшина при клімаксі знижує чутливість в області грудей, усуває припливи. Відвар з багаторічників допоможе нормалізувати нерегулярний цикл. Червона конюшина в гінекології застосовується в якості альтернативних ліків для лікування запалення придатків. Деякі цілителі з народу приписують червоній конюшині здатність позитивно впливати на репродуктивну систему. Клінічні дослідження цієї властивості не проводилися, але в профілактичних цілях бездітні пари іноді приймають відвар на основі багатолітника.

Протипоказання

Однак червона конюшина має і ряд протипоказань. Продукт не рекомендують використовувати в лікувальних і профілактичних цілях такими групами осіб:

• Вагітним і жінкам в період лактації. Конюшина може дестабілізувати гормональний баланс в організмі;
• Людям, які пережили інсульт;
• Гемофілікам і людям, що страждають від інших захворювань крові;
• При формах раку, розвиток яких безпосередньо залежить від гормонального фону (естрогенозалежних);
• Надмірне вживання продукту загрожує головними і м’язовими болями, нудотою, кровотечами.

Конюшина – медонос

Широко використовується конюшина біла як медонос. Вона здатна добре розростатися всюди, де є щільний ґрунт, особливо вздовж доріг. Це багаторічна, дика, дуже живуча квітка. Посадка і догляд не мають труднощів, а цвіте рослина з травня протягом усього літа.

Квітки виділяють дуже багато нектару, тому бджолярі прагнуть поставити будиночки з бджолами там, де відбувається її вирощування. Для того, щоб нектар добре виділявся, вологість повітря повинна бути висока, а температура навколишнього повітря 20-25 градусів. Мед виходить дуже якісним, смачним і ароматним. Такий мед вважається одним з кращих.